Furry in the Armed Forces of Ukraine: Rules for Cyber Hygiene, Conduct, and Emergency Protocols.

Wishing you strength, dear brothers-in-arms, or future brothers-in-arms.
Unfortunately, there are many stigmas in our society that ruin lives for everyone, primarily for those who differ from generally accepted norms.

And unfortunately, we fall into this sphere of influence as well.

In our Armed Forces, people from various walks of life serve - from the educated and cultured to the simple-minded brutes. Unfortunately, within the military ranks, you cannot segregate yourself from everyone, lock yourself at home, or control your social circle, so you must adhere to basic patterns of conduct.

Розповідатиму про себе – яких заходів вживав, як і кому відкривався, як поясняв що таке фурі, і чому для мене стало можливим продемонструвати на аватарці в “робочому” месенджері свою фурсону.
Зауважте, що те, що спрацювало в мене, може не спрацювати у вас.

Почну з кібергігієни.

По перше, коли ви потрапили в цю структуру (по власному, або не дуже власному бажанню) у вас має бути 2 телефони – один робочий (лєвак), а інший особистий. Паролі та акаунти не мають бути суміжними між цима двома телефонами. Ви маєте створити заздалегідь “нейтральний” робочий аккаунт, який буде не страшно дати своїм побратимам, начальникам та іншому. Візьміть найдешевший смартфон з підтримкою VoLTE, сім карту будь якого оператора, налаштуйте телефон так, щоб його, навіть якщо візьмуть “на перевірку” – то нічого здатного створити проблеми для вас не знайдуть.
Встановіть Сигнал, Вотсап та Мілчат. Усі інші програми – вже по потребі. Не пишіть родичам та своїм партнерам з цього телефону – для цього у вас є особистий.

По-друге, вкрай ретельно фільтруємо інформацію при розмові з близькими, навіть якщо ви в тилу. Не “світимось” там, де ви сидите, яке у вас озброєння, специфіка роботи і не поширюємо щось таке, що спершу здається малоінформативним чи несуттєвим, накштаут “я працюю з Богданою!” або “О, диви які нам мавіки привезли!” чи “ля, дивись як РЕБчик на пластуні красиво виглядає”. Туди ж і усе базове, що стосується вашого побуту: скільки у вас О/С, як ви живете, у яких умовах, та що біля вас відбувається. Чим менше противник знає, тим більше шанс зберегти своє життя та життя побратимів.

Якщо командир дозволяє говорити вам, в якій бригаді або частині служите – це можете поширювати. Однак все одно, фільтруйте дані, тому що русняві “развєдчікі” працюють на ура, і хто де служить – це та інфа, за якою вони теж дуже сильно облизуються.

Ще доволі важливо розуміти, що кожен мобільник та будь який пристрій з радіопередачем, доступом до інтернету, або будь-яким звʼязком з зовнішнім світом – це потенційна загроза. Не роздаємо доступи застосункам направо і наліво. Робочі телефони ми тримаємо в стоковому стані – ніяких кастомних прошивок, ніяких рут прав і навіть вимкнена функція відладки по USB.
Із своїм особистим телефоном теж бажано зайве не гратись, тому що по ньому ви теж виходите в мережу та на зв’язок з рідними та близькими.

Щодо постів та нуля (ЛБЗ) – це окрема історія – туди ми не беремо телефони взагалі. Радіостанції, навіть цифрові, слухаються РЕРівцями з сторони противника. Ваша мобіла, якщо вона і спіймає сигнал, то може підключитись до руснявої мережі, і ви мало того що спалите свої розмови, так до того ще й спалите своє місцезнаходження (завдяки триангуляції) та серійні номери вашого телефону та секретний ключ автентифікації вашої сім-карти, що може дозволити противнику клонувати вашу SIMку та отримати доступ до ваших даних, а через те, що вас триангулюють, ще й арта прилетить. Не ризикуйте.

Соцмережі – це теж щось, через що вас можуть викрити з боку ворога. Приклад: ввести Мурк та побачити мою інсту можуть усі, і це стосується будь якого пухнастика і не тільки. Тому, обирайте позивні так, щоб вони не співпадали з вашими нікнеймами в інтернеті, а краще взагалі не були ні до чого прив’язані.

Поведінка.

Доводі спірна тема. В армії панують культ дебілізма та культ поваги до старших за званням. Ти можеш звертатись до них на “ти”, якщо вони дозволять, але ти їм не кент, не друг. Ти – колега, ти – військовослужбовець.

Так як ми зараз говоримо про українську армєйщіну – то ми усі розуміємо, як в ЗСУ відносяться до людей, що відрізняються від середньостатистичного громадянина. Якщо дуже коротко – то кепсько.
Толерантність в ЗСУ – це коли кажеш, що ти гей, і тобі не дають служити. В залежності від підрозділу, роти, бригади та структури – це може відрізнятись, але приходячи на службу вперше в свою частину – ти маєш готуватись до гіршого. Ти повинен/повинна вести себе як звичайна людина, без займенників, особливих вимог(не пов’язаних із здоров’ям) чи аспектів зовнішності, що не притаманні на службі.

Дуже сильно постраждають “мʼякі” люди – ті, у кого характер не розрахований на суворі умови, ті, хто завжди йде на поступки та ті, у кого не вистачає сил за себе постояти. Прикро, що доведеться з цим стикнутись кожному, і дуже шкода, що вас цьому не навчатимуть на БЗВП.
На вас, шановні, повісять все гімно і залежності від посади та керівництва, тому, або ти показуєш що ти не та людина, на яку можна скинути все, або тобі сідають нв шию і звішуть ніжки.

Ні в якому разі не кажеш що ти гей\лесбі\бі\транс* персона. Це твоє особисте. Твій хлопець (чи дівчина) на цей період перетворюються на друга\брата\свата і т.д.. Гомофобів тут вистачає з головою, і вони можуть зробити твою службу нестерпною, тому краще помовчати та не давати можливості їм до тебе доколупатись.

Якщо ти манерний – міняйся, бо тебе зʼїдять. Тобі потрібно, щоб ти виглядав як “звичайна” людина своєї статі, зі “звичайною” для неї поведінкою. Не потрібно виділятись.

Про те, як пояснити що таке фурі своїм побратимам:

Ох, це важко зробити, якщо вони мають уявлення що це. Але більшості чхати.
Тому, якщо спитають, поясни щось в цьому стилі:

Фурі – це люди, яким подобається творчість навколо антропоморфних диснеївських персонажів, типу як Робін гуд в мультику, або звірополіс. Там, деякі на фестивалі їздять, в костюми вдягаються, багато малюнків, ігр, фільмів і так далі. Є йобнуті, але це не про мене і не про моє коло спілкування.

Особиста порада: краще не показувати усім що ти фурі. Нейтральну аватарку на робочі акаунти поставив – і радій своєму життю.

Армія – це коли ти маєш казати лише те, що тебе запитали, чи те, що може врятувати чиєсь життя.

Що робити якщо все пішло не так?

Ох…
Якщо, не дай бог, тебе почали цькувати за твою причасність до фурі фендому, або за орієнтацію, то тут мало що поробиш.

Я б почав з того, що зконтактував з замісником командира роти\бригади з психологічної підтримки персоналу (те, що колись називалось замполіт, тому щоб було простіше – буду називати цю персону так), та пояснив би ситуацію. Максимально чітко, та максимально стримано. Без емоцій, та суворо фактами. Нагадав би про статути ЗСУ, а саме:

Статут внутрішньої служби

• Стаття 9: Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи громадян України з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України…
• Стаття 11: … свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України… поважати бойових товаришів і їх гідність, допомагати їм словом і ділом, шанувати честь і гідність кожної людини.

Дисциплінарний статут:

• Стаття 4: не допускати негідних вчинків… поважати честь і гідність кожної людини…

Ну і так як ми є громадяни України, то ще й конституцію України теж треба поважати:

• Стаття 21: Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах

• Стаття 24: Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
  (під інші признаки підпадає орієнтація).

• Стаття 28: Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Якщо твій замполіт відмовиться якимось чином допомагати виправити ситуацію – потрібно шукати інший підрозділ, або іншу бригаду, де б тобі було нормально служити. Паралельно з цим, чистити свою історію в інтернеті, міняти номери та видаляти соціальні мережі, щоб не повторилось сценарію, який вже стався.

Однак, тут є невелике “Але” – в структурі збройних сил є своєрідний “зламаний телефон”, і твоя характеристика грає тут доволі важливу роль. Якщо в ній буде вказано що ти є ЛГБТ+ персоною – це вже не виправлять.
Єдиний варіант – шукати таких же як ти в інтернеті, та йти туди, де тебе приймуть таким, який ти є. На жаль, це рідкісні варіанти.

І не думай телефонувати на гарячу лінію – вона може зробити тобі ще більше проблем.

Просумуючи вищесказане:

На жаль, армія не дуже сильно менталітетом виросла з “совку”. Дебілізма тут вистачає. Твоя справа тут – служити так, щоб до тебе було менше питань, та показувати що ти – норміс.

Тому що якщо ти не норміс – тобі тут буде важко.

І з цим ти нічого не поробиш.